Білуга відрізняється від осетрів великим полумісячним ротом і зрощеними між собою зябровими перетинками, створюючими вільну складку. У риб коротке, загострене рило із закругленими краями. Тіло темно сірого кольору з зеленуватим відтінком. Білуга – прохідна риба. Вона постійно мешкає в Чорному морі, звідки заходить у ріки для розмноження. Перебування білуги в Азовському морі пов’язують з наявністю там її кормових організмів. Найбільше стадо білуги тримається поблизу гирла Дунаю. Нерестовий хід може починатися восени – у жовтні-листопаді, але частіше він спостерігається в січні, силкуючись в березні-травні, коли вода прогрівається до 4-5°C. Більшість самців вперше нерестяться у віці 12 років, самки – на 2-3 роки пізніше. Самки довжиною близько 320 см і вагою близько 220 кг викидають 260-965 тис. ікринок. Вони клейкі. При температурі близько 13°C мальки з’являються на восьму добу, переходячи до активного харчування через 10 днів після народження. Молодь довжиною до 50 см харчується переважно ракоподібними, частка яких у міру зростання риб зменшується, зате збільшується кількість рибних об’єктів. Доросла білуга – хижак. В Чорному морі вона споживає більше 22 видів риб. Особи обох статей зростають приблизно з однаковою інтенсивністю. Через рік після народження довжина риб становить близько 40 см, через 5 років – більше 125, через 15 – близько 220, через 30 – понад 300 см при масі майже 200 кг. Білуга – найбільша з наших риб, що досягає маси до 1 т і довжини більше 4 м. Зазвичай зустрічаються особи трохи більше 80 кг. Живе – до 100 років. Білуга – одна з найбільш цінних промислових риб. Однак у зв’язку з гідробудівництвом на річках дуже мало залишилося її природних нерестовищ, що викликало скорочення чисельності виду. Тому його майбутнє залежить від масштабів штучного відтворення та охорони нерестових площ білуги.