Влітку ставковий карась часто годується на багатих кормом мілководдях, віддалених від берега. З дуже сильним прогріванням води він підходить ближче до ям і затопленим руслах. Тут часто відчувається незначна течія, на якій карась почувається непогано і продовжує годуватися. Під час тривалих похолодань карась також воліє триматися на глибині. В середині літа карась зазвичай клює на ранковій та вечірній зорі, а також вночі. Вдень він нерідко ходить у верхніх шарах води, де його ловлять на вудку з далеким закиданням насадки. Крупний карась завжди дуже чутливо реагує на різке зменшення кількості кисню у воді і тому влітку то мігрує у пошуках корму до берега, то від нього відходить. Зазвичай влітку хороші умови для лову карася виникають вночі, коли він годується зі дна. Але і вдень іноді великий карась робить виходи на годівлю. Пристрасті золотистого і срібного карася багато в чому відрізняються. Перший воліє триматися у водоростях або поблизу них, то другий зазвичай вибирає чисті просторі поливи або ділянки, які межують з водоростями. Але коли виникає термоклин, і золотистий, і срібний карасі часто тримаються в прибійній зоні, де вода добре збагачується киснем і куди хвиля жене корм. Карась в прибійній зоні зазвичай сильно розосереджений, тому необхідно раз за разом прицільно закидати годівницю в одну точку. Якщо глибина в місці лову невелика, можна ловити карася без годівниці. Але тоді точку лову потрібно прикормлювати за допомогою рогатки, закладаючи в неї маленькі щільні кульки кормової суміші. Днем карась нерідко грається біля поверхні. Щоб опустити його на дно, потрібно добре загодувати місце за допомогою досить пухкого корму, яким наповнюють годівницю. Частинки корму при цьому повинні бути різнорідні. Найапетитніші повинні досить швидко йти на дно і захоплювати за собою карася, а ті, що залишаються в при поверхневому шарі, повинні розпорошуватися, тоді карась не буде насичуватися.