Ловля на кружки – старий відомий спосіб. Його принципова відмінність від інших способів лову в тому, що на кружки можна ловити рибу тільки з човна. Рибалка повинен бути фізично міцним, так як під час лову часто доводиться чимало гребти веслами. А в вітряну погоду така ловля під силу хіба що тільки добре тренованому спортсмену. Головне – відмінне знання водоймища, рельєфу дна та місць стоянки риби. Це необхідно для того, щоб вдало розставити гуртки та зуміти у разі клювання швидко зманеврувати для правильної та своєчасної підсічки риби. В уловах майже не буває дрібної риби, в основному на кружки попадається велика риба: судак, щука, окунь. Це відбувається тому, що ловлять на кружки, як правило, у важкодоступних, закорчованих місцях водойм, тобто саме там, де і ховається великий хижак. Іншим способом, окрім як на човні, підібратися до цих місць буває практично неможливо. І хоча кружки завжди ставляться до одних з найбільш уловистих видів снастей, не треба думати, що ловити цим способом дуже просто і достатньо тільки сили в руках і витривалості. Для лову на кружки потрібно набагато більше кмітливості, досвіду і вміння, ніж від інших видів риболовлі. Адже ловля обережного великого хижака проводиться на тонку, майже ювелірну снасть, і треба володіти достатньою майстерністю, щоб вчасно зреагувати на переворот гуртка і правильно підсікти і вивести з глухого корча більшу, несамовито опірну рибу. Здобиччю рибалки часто стає щука майже столітнього віку або дуже великий окунь. Саме ці старожили річок і озер облюбовують для себе місця в корчах, біля затонулих мостів, куди підібратися звичайному рибалці найчастіше неможливо.