Насадки

Для лову ставкового карася на донку добре підходять як рослинні, так і тваринні насадки. Наприкінці весни та на початку літа карась частіше клює на опариша, мотиля, невеликого рухомого хробака. З хробаків можна використовувати гнойового, дощовика або земляного. Іноді після рясних дощів, коли всяку дрібну живність вимиває з берегового грунту, карась краще клює на дрібного дощового черв’яка. Для лову крупного карася хробака можна насаджувати пучком (по два-три дрібних) або гармошкою (середньої величини черв’як) і лише зрідка панчохою. Справа в тому, що хробака, насадженого на гачок гармошкою або пучком, великий карась бере набагато сміливіше. До того ж велика особина будь-якої риби коропових порід завжди віддає перевагу об’ємній насадці. Для лову ставкового карася на хробака потрібно взяти гачок №4-7. Мотиля для лову карася на донку слід вибирати великого і насаджувати по 5-7 личинок на гачок №3,5-4, виготовлений з тонкого дроту. Опариш цілком підходить для лову ставкового карася, особливо в поєднанні з годівницею-контейнером (її теж щільно наповнюють опаришем). Карась чуйний до звуків в спокійній воді і швидко реагує на коливання, які викликають личинки, копошаться в годівниці, а також ті, які вилазять назовні через дірочки. Опариша насаджують на гачок з короткою цівкою №4-6. Важливо, щоб жало гачка було добре заточене, інакше буде проблематично протикати жорстку шкірку личинок. Насаджують опаришів на гачок під головку по 2-5 штук. Скільки личинок насаджувати, залежить не тільки від величини риби, яку розраховує вивудити рибалка, але і від величини самих личинок. Так як для карася привабливий тільки рухливий опариш, то зберігати личинок м’ясної мухи потрібно в посуді з хорошим теплообміном, наприклад у банці, обернену мокрою ганчіркою: вода, випаровуючись, охолоджує банку, і процес росту личинок сповільнюється. У ході тривалої риболовлі в сонячну погоду банку з опаришем поміщають в свіжовикопану ямку, щоб захистити її від тепла і світла. У спеціальну коробочку, звідки опаришів буде легко брати для наживлення на гачок, їх пересипають тільки безпосередньо перед риболовлею. Нерідко при частих підсічках опариш підіймається на волосінь, і тоді доводиться витрачати певну кількість часу, щоб повернути його ближче до «борідки» гачка. Щоб виключити попадання личинок на волосінь, на гачках з лопаткою ставлять обмежувач з шматочка кембрика білого або червоного кольору (додатковий колірний штрих дає додатковий ефект). Але все ж краще застосовувати гачки з колечком, яке перешкоджає пересуванню опариша вгору. До того ж і до повідців гачки з кільцями кріпляться більш надійно. Іноді крупний карась віддає перевагу «бутерброду» з опариша і двох-трьох мотилів або з опариша і маленького червоного черв’ячка. Іноді при лові карася над мулистим дном застосовують насадку у вигляді декількох опаришів, накачаних повітрям через шприц. У цьому випадку немає необхідності використовувати пінопластову кульку, для того щоб насадка не занурювалась в мул. У риболовецьких магазинах з недавнього часу стали продавати штучно підфарбованого опариша, що має червонуватий відтінок. Однак він має якоїсь переваги перед опаришем природного кольору. Білий або жовтуватий опариш краще тим, що він виділяється на тлі темного дна і риба його швидше помічає. Рибалці, яка прибуває з донкою на ставок, необхідно враховувати, що карась риба примхлива. Іноді навіть протягом доби в одному і тому ж водоймі вона може віддавати перевагу то мотилеві, то опаришу, а то перловці або консервованій кукурудзі. До речі, про рослинні насадки. Ставковий карась влітку часто віддає перевагу кашам. Підходять круто зварені вівсяні пластівці, розсипчаста перловка і зварена в марлі манка. Манку можна змішати з вівсяними пластівцями. Каплеподібні кругляки з круто зварених каш досить надійно тримаються на гачку і витримують кілька закидів, навіть донкою. Важливо, щоб кулька повністю закривала гачок, але при цьому жало повинно бути біля поверхні кульки. У деяких водоймах карась привчений до консервованої кукурудзи і непогано на неї бере. Можна також пробувати ловити цю рибу на набряклі пружні зерна гречаної крупи або на щільний шматочок млинця. Тісто і кульки з хліба рідко застосовують при донній ловлі, так як вони погано тримаються на гачку.