На початку осені ще буває по-літньому спекотно, але поступово завмирає життя під водою, риби відчувають наближення зимових холодів. Помітно скорочується час денного лову, і в короткий день рибалка повинен бути найспритнішим. Роси стають рясніше, а зорі настільки холодні, що біля води хочеться надіти на себе ще пару светрів. Активність риб багатьох видів знижується, але як і раніше на тваринні приманки добре ловляться лящ, плотва, в’язь, головень, окунь, підуст, пічкур, ялець. Ці риби з однаковим задоволенням клюють на мотиля, опариша, хробака або короїда. Ще не пізно пополювати за коропом, хоча клює він все рідше і менш упевнено. Карась теж готуються до зимової сплячки і нагулює жир, годуючись під останніми променями поки ще щедрого осіннього сонця. Продовжують ще добре ловиться чехоня і плоскирка, іноді на глибоких ямах попадається вугор. Поліпшується клювання форелі, яка скоро піде на нерест. Поки підводні зарості зеленіють, уздовж кордонів очерету нишпорить вічно голодна щука. Іноді вона хитро ховається в засідці, чекаючи здобич. За цим хижаком в вересні можна дуже результативно полювати з поплавковою вудкою, гачок якої наживляючи живцем. Тим рибалкам, хто продовжує креслити воду спінінговими приманками, можна порадити в період неважливого клювання спробувати щастя на так звану незачепайку. Блешню ведуть там, де верхівки водяної рослинності доходять майже до самої поверхні води. Якщо щука сховалася у заростях, вона неодмінно кинеться в погоню за приманкою. Найкращими днями для лову вважаються ті, коли стоїть стійка тиха погода. Хороше клювання буває в дні тривалого потепління. У цей час плотва і інша риба підходить до берегів в надії поживитися личинками і водяними комахами, що живуть на водоростях, в корчах та на каменях. У міру зниження температури починають потроху відмирати водорості. Змінюються місця стоянок і переходів риб, і тактику лову доводиться міняти. Вода стає чистішою і прозорішою, а риба обережніше. Підгодовування тепер менш ефективне. На початку осені риба починає збиватися в зграї і йти на глибину, де її і слід шукати. Насадка при цьому повинна знаходитися біля дна. З початку жовтня починається сезон дощів і холодних вітрів. Але навіть у цей суворий час риби деяких видів проявляють активність. До пізньої осені в річках стоянки риби можна виявити під навислими деревами і чагарником, біля обривистих берегів. Тут відмінних результатів можна домогтися при лові на вудку, оснащену боковим кивком і блешнею. Велику удачу можуть обіцяти маленькі прибережні заплави, покриті опалим листям. У таких місцях добре ловляться великий окунь, плітка, головень, в’язь, краснопірка. Під час потепління багато риби підходять до берегів і попадаються на поплавкову вудку або при лові в проводку. Яльця ловлять на опариша або хробака. В озерах і водосховищах в сонячну погоду риба входить в тихі дрібні затоки і тримається у прибійних берегів, куди вітер наганяє теплу хвилю. Річкові лящ, густера, головень і в’язь часто сідають на гачки донних вудок. В якості насадки добре підійде гроно хробаків-дощовика або невеликий виповзок. Для лову крупного головня кращою насадкою буде маленьке жабеня або мальок-живець який напевно приверне судака або жереха. Поведінка риби та її клювання восени сильно залежать від проточності водойми. Невеликі озера і кар’єри вже наприкінці жовтня можуть покритися кіркою льоду. Різкі похолодання, погана погода сильно впливають на поведінку риби. Помічено, що після тихих теплих днів перед настанням негоди починається нетривалий, але дуже активний період харчування риби. Клювання також поліпшується після коротких дощів. У невеликих річках і водосховищах, де трапляються значні перепади рівня води, риба може змінювати місця проживання. Верхні шари охолоджуються швидше і починають опускатися вниз, а нижні витісняються на поверхню. Буває, що температура по всій глибині водоймища вирівнюється, однак гниття рослинності, що сприяє виділенню шкідливих газів, змушує рибу підніматися до поверхні або відходити на більш чисті ділянки.