Як робити нарізку залежить від якості та розміру живця. Для лову ляща підходить тільки та рибка, у якої м’яке м’ясо, наприклад верховодка, плітка, головень. У дрібної риби вирізається для насадки вся філейна або більша її частина, філе великої риби ріжеться на шматки (як готують оселедця). Іноді досить активно клює на так званий джиг – це коли на маленьку джиг-головку насаджується мальок і робиться проводка або ловля ведеться на нерухому снасть, вудилище тримається в руках або закріплюється на борту. Для такого способу лову, як і при лові з човна ходовою донкою, оптимально підходить спінінг довжиною не більше 2,5 м, обладнаний безінерційною котушкою. Відмінність тільки в тестових показниках через вагу. Для російського джига можна застосовувати навіть надлегкий спінінг, тоді як ходовою донкою зазвичай ловлять на течії з грузилом вагою від 30 до 200 г, в даному випадку і спінінг повинен мати відповідні тестові характеристики. При лові описуваними способами дуже важлива хороша робота кінчика вудилища. В обох випадках можна було б навіть порекомендувати вкорочене фідерний вудилище. Самостійна робота гнучкої вершинки (в момент, коли волосінь видуває перебігом) задає рух джиг-голівці або грузилу, які, б’ючись об дно, піднімають хмарки каламуті, привертаючи тим самим рибу до місця лову. Тут дуже важливе співвідношення товщини волосіні і ваги грузила або джиг-головки. Зрозуміло, що якщо на сильній течії використовувати товсту волосінь і надлегку джиг-головку, то волосінь може так видуватися течією, що блешня і на дно не опуститься. У той же час використання дуже тонкої плетеної волосіні в поєднанні з важкою джиг-головкою зробить оснащення мертвим. Зазвичай для лову ляща джигом використовують джиг-головки вагою від 3 до 10 г і плетену волосінь діаметром від 0,08 до 0,14 мм. Для оснащення з грузилом і повідцем беруть монофільну волосінь діаметром 0,28-0,4 мм. Це що стосується способу лову, коли вудилище закріплено на борту човна. Але частіше на такі снасті рибалка ловить методом зворотної ступінчастої проводки. Для цього вудилище тримають в руках і, періодично піднімаючи його кінчик, домагаються короткого перенесення грузила течією. Крок переміщення може коливатися від 0,5 до 3 м. На кожному етапі протягом декількох хвилин затримують оснащення з наживкою, домагаючись її гри біля дна за рахунок коливань вершинки вудилища. Так, залежно від течії, можна відпустити насадку на 50 м від човна, зазвичай же проводка обмежується 20-35 м. Слід пам’ятати, що зворотна проводка буде ефективна тільки в тому випадку, якщо грузило підібрано строго відповідно до сили течії, а мальок або шматочок м’яса весь час знаходиться біля самого дна. Крім того, велику роль відіграє форма грузила або джиг-головки. Вона також підбирається відповідно до передбачуваної силою течії. Так, на слабкій течії краще буде грати більш плоскі форми, а на швидкій течії – кулясті. Існують джиг-головки і грузила з крильцями, плоскі, виконані у вигляді конуса, круглого стержня, у формі оливки та ін.
Грузило з крилами.
Ті грузила, що кріпляться на кінці волосіні нерухомо, повинні мати вертлюжок. Особливо це стосується круглих грузил, які призначені для лову на знесення по дузі. Цей метод дозволяє швидко знайти уловисту брівку. Іноді при донній проводці використовують додатковий повідець з гачком. В випадку з джиг-головкою він ставиться вище неї на відстані 7-10 см, у випадку з донкою використовується ковзне грузило. Клювання ляща на малька або риб’яче м’ясо різке. Воно чітко відчувається як удар в руку, що тримає вудилище, і візуально визначається по вигину кінчика вудилища. У зв’язку з описаними видами лову згадується дуже ефективна снасть при лові з гідроспоруд і човнів. Власне незвичайним в ній є вудилище. Це круглий прут з вуглецевої пружинистої сталі приблизно метрової довжини. Він виконаний у вигляді конуса і має товщину біля основи 6 мм, а на кінці вершинки – 1 мм. На кінці і посередині прутка припаяні колечка для пропуску волосіні. Пруток вставляється в дерев’яну 20-сантиметрову рукоять, чимось нагадує ручку викрутки або напилка (матеріал – зазвичай береза). На ній двома притискними кільцями фіксується котушка. На кінець волосіні в якості грузила прив’язують гайку під ключ 24 мм. Вище гайки в 10-15 см встановлюється поводок. Довжина його може бути до 60 см, залежно від течії, чим вона сильніше, тим довше поводок. Це дозволяє насадці привабливо рухатися з боку в бік. Краса такого вудилища в тому, що при своїх мінімальних розмірах воно витримує великі навантаження, має дуже рухливий кінчик, який добре працює на течії і без додаткового сторожка фіксує будь-яке клювання великої риби. Метод лову дуже простий: вудилище за рукоять тримають в руці, кінчик ходить вгору-вниз на течії, гайка вдаряє по дну, піднімаючи муть, і так приваблює до насадки або наживки рибу. В якості наживки часто застосовують малька, одного або відразу двох. Наживляють панчохою через голову, залишаючи хвостики тремтіти на течії. Розміри малька 2,5-4 см. Нерідко на таку наживку попадаються риби коропових порід: велика чехоня, лящ і навіть короп. Для залучення ляща до місця лову добре підійде горох. Замість грузила на кінець волосіні прив’язується металева годівниця. Вона щільно наповнюється гороховим тістом. Спосіб його приготування такий. Горох дрібно перемелюється через м’ясорубку (для цього його треба провернути кілька разів). Потім в посуд з гороховим борошном додають теплу воду, так щоб тільки покрити масу. Дають гороху набрякнути у воді протягом двох годин. Потім горохову масу розминають руками до консистенції пластиліну. Слід попередити, що робота ця нелегка і досить довга. Зате результат лову, коли в якості прикорми використовується «пластилінчатий» горох, напевно вас вразить: ляща і підлящика на нього як магнітом тягне. Прикормка дає стійкий запах, надійно тримається в годівниці, а вимиваються течією дрібні частинки приманюють рибу здалеку.