Оскільки в осінній період окунь часто тримається біля дна, лов його живцевою ходовою донкою може бути добутливою і цікавою. Для цієї мети підійде пікерне вудилище зі змінними чутливими вершинками. Ступінь чутливості вершинки залежить від глибини лову і відповідної маси оснащення. Для глибинної проводки використовують оснастку поважче, щоб не втрачався час на опускання її до дна. Застосування живця тут не завжди доцільне, оскільки він при частих закиданнях і руху по дну швидко гине. Краще робити снасточку з мертвої рибки.
Снасточка для лову окуня з дна:
1 – ковзне грузило-оливка вагою від 10 до 30 г. на основній волосіні; 2 – вертлюг; 3 – заводне колечко; 4 – розплющений і просвердлений кінець застібки; 5 – фіксуючий кембрик; 6 – розплющений і просвердлений кінець мідного дроту; 7 – додатковий повідець з гачком; 8 – гачок № 6-7, припаяний до мідного дроту.
Одинарний гачок № 6-7 з довгою цівкою припаюється до мідного дроту довжиною 5-6 см. Інший кінець дроту розплющується, в ньому свердлиться маленький отвір, достатню для того, щоб в нього проходив короткий дротяний (теж мідний) затиск, який блокується шляхом натягування на нього кембрика. На кільцеве розширення затиску натягається петля додаткового повідця, але тільки після того, як той буде введений під зябра надягнутого на вісь живця. Якщо виявлена «точка» виходу окуня, клювання може послідувати вже при падінні снасті до дна. Але найчастіше доводиться провокувати окуня на клювання активними рухами наживки, тобто здійснювати короткі підтягування і посмикування. Слід вести приманку з деякою часткою обережності і рівномірно: окунь не любить, коли рибка сильно підлітає при надмірних ривках вудилищем, такий рух йому здається неприроднім.