В’язь і восени нерідко харчується водоростями. При лові в проводку використовують нитчасті водорості. Вони покривають підводні камені, його довгі пасма можна виявити на корчах, старих палях, а іноді і прямо на поверхні води. Незважаючи на те що водоростей у водоймі достатньо, в’язь іноді клює виключно на нього. Для насадки використовуються тільки молоді яскраво-зелені водорості довжиною не більше 10-12 см. Ловити на водорості треба трохи нижче гребель, перекатів, старих мостів, бистрин, в місцях з помірною течією на глибині 2-3 м. На проводочній котушці повинне бути не менше 50 м волосіні зеленого кольору, гачок береться №3,5. Поплавок ставиться вагою не більше 1,5 г, оскільки повинен мати хорошу чутливість до клювання. При лові на нитчасті водорості дуже важливий момент зупинки поплавка, коли насадка піднімається над дном течією. Цей рух дуже привабливий для в’язя, тому при продумуванні системи занурення дробинками доцільніше зменшити вагу двох нижніх дробинок до мінімуму, тобто до 0,01 г. Чим швидше течія, тим впевненіше бере риба, тому підсікання повинне бути різким, енергійним. Набравши пасма водорослей, зберігайте його загорнутим у вологу ганчірку. Для закріплення можна скористатися подвійною накидною петлею. Хороший і такий спосіб: тонким пасмом обмотується всю цівку гачка, потім скріплюються обидва кінці, так щоб біля вигину гачка залишився вільним кінчик водоростей довжиною 1,5-2 см. Перед закидом цей хвостик бажано розпушити, прополоскавши його у воді. Ловля на нитчасті водорості дає хороший результат при невеликому спаді або підйомі води, при похолоданнях, різких перепадах температур, коли на іншу насадку в’язь майже не бере. Під час тривалих дощів клювання на водорості може ослабнути або припинитися взагалі.
Get me outta here!
