Яльця прийнято вважати рибою літньою, проте він добре клює і восени. У цей період в дрібних річках ялець скупчується у великі зграї, які тримаються в донних поглибленнях в районі перекатів. Потрапивши на таке місце, можна забезпечити собі прекрасний улов нехитрою маховою вудкою, навіть підгодовування буває не потрібне. Звичайна вага яльця не дотягує і до 200 г. Вкрай рідко можна виловити рибку вагою 400 г. Формою тіла ялець схожа на довгастий брусочок, нагадуючи тим самим дуже велику і од’ївшусь верховодку. Вода йому потрібна лише чиста, чим і пояснюється далеко не повсюдне його поширення. Ялець вибирає помірну або середню течію. Ловити яльця треба нижче мостів або дамб. Любить ялець сховатися за перекатами або причаїтися в гирлі невеликої річечки, що несе свої чисті води в більш велику річку. Яльця цікаво ловити з човна в проводку на витончену снасть типу укороченого штекера з волосінню діаметром не товще 0,12 – 0,13 мм. У цьому випадку риболов отримує можливість поборотися нехай і з невеликою, але безумовно сильною рибкою, яка, потрапивши на гачок, показує справжні чудеса хоробрості, наполегливо прагнучи знайти свободу. Ловлять яльця на ті ж насадки, що і плітку, та й техніка лову мало чим відрізняється. Лише в товщі води ялець, на відміну від плотви, брати не стане. При його лові насадка повинна майже волочитися по дну, точніше, дрейфувати буквально в парі сантиметрів від дна.
Цю обережну рибу прийнято ловити без зайвого шуму. Кращий час для лову яльця восени – вересень, початок жовтня, головне, щоб погода була відносно постійна, без різких стрибків тиску. Вудіння цієї риби надзвичайно цікаве і спортивне. Ялець побільше при підсіканні кидається на течію, намагаючись тим самим посилити свій ривок до свободи, і рибалка відчуває в ці моменти цілу серію коротких і потужних ударів. Іноді ця маленька смілива рибка вискакує з води і, зависнувши в повітрі на долю секунди, презирливим поглядом оцінює сили противника-рибалки. Що й казати, воює крихітка з гідністю. І тільки біля самого човна, абсолютно знесилений, ялець підкоряється долі і здається на милість рибалки. Яльця треба шукати в місцях відкритих, що не зарослі травою. Він любить дно тверде і чисте. Клює ялець однаково добре і на червоного гнойовика, і на мотиля, і на опариша. Був би тільки апетит. А коник або муха для цієї риби – просто делікатес. Поплавка ялець чомусь не топить, але веде його в сторону. Підсікати бажано без зволікання. На початку осені, поки ялець тримається нечисленними зграйками, до місця лову його привертають підгодовуванням. Найкраще принаджувати рибу за два-три дні до початку лову. Доброю привадою можуть служити пластівці пшениці, які в обсязі не менше 1 кг щоранку або щовечора (залежно від того, в який час доби ви будете рибалити) підкидають в місце лову. Як прикормка добре підходять закочені в глиняні кулі сухарі, толокно, пшоняна каша разом з рубаними хробаками або дрібним мотилем. Глиняні кулі завбільшки з кулак, потрапивши у воду, поступово розмиваються донною течією, залучаючи яльців і іншу рибу каламуттю і частинками корму до місця лову. Апетит у яльця прокидається відразу ж після сходу сонця. Жор нетривалий, але опівдні ялець знову виходить на полювання. Ну і, звичайно, перед сном, тобто на вечірній зорі. До зміни погоди, як уже зазначалося, ялець теж ставиться негативно: спека або несподіване похолодання начисто відбивають у нього апетит. У теплий дощик сп’янілі киснем яльці хапають все підряд. Особливо люблять яльці поласувати кониками, які оживають на полях в період бабиного літа.