Матчева ловля

Навесні можна виявити зграї в’язя в широких протоках, каналах, старицях і недалеко від гирл річок. При лові з далеким закиданням бажано використовувати довгий необвантажений повідець, з допомогою якого насадка плавно і привабливо злітає при короткому підтягуванню снасті. В якості насадки використовують велику лісову мурашку. Для того щоб насадка була помітнішою для в’язя, деякі рибалки мурашки насаджують разом з опаришем. Втім, коли підходить велика зграя, в’язь добре клює і на «чистого» опариша (2-5 личинок на гачку), і на пучок мотилів, і на хробака. Але в тих місцях, де багато верховодки, краще ловити в’язя на хробака. Опариша дуже швидко виявляє верховодка, і тоді від неї відбою немає. При лові в старицях, каналах, гирлах річок часто доводиться вести ловлю на глибині 3-5 м. Місця виходу в’язя часто спостерігаються на перетині каналів або там, де канал (протоки) з’єднується з річкою. Це можуть бути достатньо віддалені від берега ділянки, тому закидання іноді доводиться робити на відстань 25-35 м від берега. Якщо на глибинах до 2 м цілком можна ловити в’язя з нерухомо закріпленим поплавком, то для лову на глибинах від 2,5 до 5 м вже необхідно робити ковзне кріплення поплавка. Тест поплавка залежить від дальності закидання: чим далі потрібно закинути насадку, тим більшої вантажопідйомності береться поплавок. При лові на глибинах від 2 до 5 м береться поплавок з тестом 3+2; 3+1; 4+2; 5+2. Перша цифра тут означає масу вбудованого вантажу на кілі поплавка, друга – додатковий вантаж на волосіні. Підійде і яка-небудь інша комбінація: все визначається дослідним шляхом. Чим краще збалансована снасть, тим нею легше працювати. Іноді замість додаткових грузил і гачка рибалки використовують «мормишку» з невеликим тільцем у вигляді личинки або мурашки, забезпечену гачком № 4. «Мормишку», наживлену опаришем, волохокрильцями, хробаком або мотилем, в’язь швидше виявляє, якщо нею плавно підігравати. При лові різними видами поплавцевих снастей необхідно враховувати яскравість денного світла. Якщо сонце не приховують хмари, то в’язь часто тримається далеко від берега, під бровкою, в тіні крутого берега або під захистом чагарнику. У похмуру погоду і особливо тоді, коли є хвильки на воді, в’язь не боїться виходити на мілководдя.