Ця оригінальна снасть з кожним днем набуває все більше і більше прихильників, що легко можна пояснити. Адже саме за допомогою довгого телескопічного вудилища, оснащеного боковим кивком, дуже зручно обловлювати малодоступні для поплавкової снасті віконця серед густої водної рослинності. Для лову з боковим кивком найкраще взяти вудку довжиною 7-8 м. Причому краще, на наш погляд, вудилище з порожнистим кінчиком, якщо ви збираєтеся ловити не надто велику рибу. Справа в тому, що порожнє вуглепластикове коліно хоча і боїться великих навантажень, зате забезпечує максимальну жорсткість при підсіканні риби. Навпроти, «цільний» кінчик витримує великі навантаження, але зате при підсікання не забезпечує потрібної жорсткості. Ось і дилема: що вибрати? Напевно, завжди треба орієнтуватися на вагу передбачуваної риби. Є ще так звані щеплені кінчики, що складаються як би з двох частин – порожнистої і повної, але у них повна частина має дуже малий діаметр, і до неї досить важко кріпити кивок. Такі кінчики краще підходять для махової вудки з глухим оснащенням. Для лову на бічній кивок слід використовувати лавсанові кивки, довжина яких коливається в межах від 10 до 20 см. Досить чутливі кивки можна виготовити зі звичайної пластикової пляшки. Жорсткість кивка залежить від різних чинників – ваги мормишки, сили течії (якщо ловля ведеться на течії), вітру. До речі, при лові з кивком на течії важливо, щоб блешня вчасно досягала дна. Тому краще застосовувати дві мормишки – своєрідний тандем. Вони можуть прив’язуватися одна за одною, а можуть кріпитися на окремому повідку.
Кембрики на кивку повинні бути жорсткими і краще круглими, тоді в них не буде застрявати волосінь, якщо ваше вудилище оснащене кільцями і ви ловите з котушкою. Форма кембрика при лові з глухим оснащенням може бути якою завгодно. Способів кріплення кивка придумано теж чимало, і вони постійно удосконалюються. Один із способів, дозволяє регулювати довжину волосіні при лові на різних глибинах, це коли перед самим кивком встановлюється маленьке пінопласту мотовильце з осьовим отвором для кінчика вудилища.
Насадки при лові на кивок використовують ті ж самі, що і при лові на звичайну поплавкову снасть. Восени це черв’як (дощовий, гнойовик або підлистник), опариш, мотиль, водяні личинки комах і ін. При виборі приманки потрібно враховувати, що риба завжди краще бере звичний для неї корм. Ми нерідко з успіхом ловили плотву на лісову мурашку і на личинку жука-короїда. Вони потрапляють у воду разом з обпадаючими листками. Риба клює на мурашки жадібно, а чатує вона на корм що обсипається з дерев під скупченнями листя на воді. Тут же чекає, зачаївшись в тіні, і окунь-горбань: а раптом промайне поруч мальок або порив вітру зірве з берега торішнє листя, кинувши разом з нею в воду підлистника? При проводці мормишки дуже важливо дотримувати правильну гру. Мормишку нерідко плавними рухами опускають вниз від самої поверхні. Іноді рибі подобається повільний підйом приманки без жодних вагань. Втім, і звичайні коливання блешнею по вертикалі від самого дна восени забезпечують хороші результати. Крім того, не заважає іноді просто поворушити мормишкою по грунту, піднявши хмарку каламуті. Для лову хижака восени деякі рибалки застосовують своєрідний міні-твістер. Це звичайна 3-грамова каплеподібна мормишка з тонкою смужкою силікону, зрізаної з твістера. Колір – краще зелений, червоний або жовтий. Діаметр основної жилки – 0,14-0,16 мм, для повідця підійде волосінь діаметром 0,12-0,13 мм.