Вам, напевне, не раз доводилося чути вислів «змотувати вудки». Будь-яке вудилище бажано оснастити пропускними кільцями і котушкою з запасом волосіні приблизно в 3/5 довжини вудилища. Розмотувати і змотувати, вірніше, намотувати на вудилище волосінь, якщо немає котушки, доводиться завжди не тільки на початку і в кінці рибного лову, але і при переходах по берегу, інакше вільний кінець ліски з гачком буде чіплятися за гілки і стебла і щоб уникнути такого сюрпризу, всякий раз треба намотувати волосінь на вудлище. Це забирає час, а за допомогою котушки все робиться значно швидше. Крім того, котушка дає можливість дуже швидко зменшити або збільшити довжину жилки, виходячи з умов лову, а в разі обриву на барабані завжди є її запас. Та й більш дальній закид можна провести знову-таки завдяки котушці. В даний час для оснащення вудок всіх систем використовується волосінь з різних синтетичних матеріалів. На етикетці, крім довжини і товщини, вказується і її міцність на розрив. Волосінь, як і вся інша снасть, насамперед має відповідати розміру і масі риби, яку розраховує зловити рибалка-любитель. При використанні поплавкової вудки найчастіше улов складає порівняно дрібна риба: окунь, плотва, підлящик, червонопірка, йорж, пічкур, верховодка. У більшості випадків маса кожної особини не перевищує 100-150 г. У цьому випадку цілком придатна волосінь 0,2 і навіть 0,15 мм. Більш міцну жилку доводиться застосовувати при лові поблизу корчів, густих трав’янистих заростей та інших місць, куди риба може піти і замотати волосінь, а також при ловлі на швидкій течії. Важливу роль відіграє і вид риби. Наприклад, для лову форелі, коропа слід брати жилку міцніше, ніж для лову судака, миня або ляща тієї ж ваги. Крім напружень, які створюють риби при витягуванні, слід враховувати опір, що виникає під час підсічки. При підсічці гачок повинен глибоко ввійти в порожнину рота риби для чого слід прикласти зусилля яке залежить від величини та товщини гачка, та від насадки що використовується. Застосовуючи тонку волосінь, бажано вибирати і тонкий невеликий гачок. Однак при лові на велику насадку (рак, живець, личинка хруща і т. д.), коли дрібні гачки ставити не можна, рибалка змушений користуватися більш товстою жилкою, ніж це необхідно для виведення риби. Іноді при лові донною вудкою на сильній течії застосовуються важкі грузила вагою до 200 г і більше. У цьому випадку також не можна користуватися тонкою жилкою: вона порветься при підсіканні. При виборі волосіні не можна не враховувати вміння риболова володіти снастю. Починаючому рибалці краще брати волосіні поміцніше. Слід підкреслити, що використання волосіні з великим запасом міцності, розраховуючи на випадкове клювання особливо великої риби, недоцільний. Волосінь повинна відповідати середній вазі тієї риби, яка зазвичай тут ловиться. Щоб жилка у воді була найменш помітна, її слід пофарбувати так, щоб вона зливалася з фоном, на якому її бачить риба. Якщо риба знаходиться вище і бачить її на тлі дна, то вона повинна за кольором відповідати забарвленню дна; якщо риба знаходиться нижче волосіні і бачить її на тлі неба, то жилка має бути світлою, що зливається з фоном неба; в тому випадку, коли риба знаходиться на одному рівні з жилкою і в чистому місці водойми, волосінь повинна бути пофарбована під колір води; при ловлі серед водяних рослин краще користуватися зеленою жилкою, що зливається з фоном рослин.
Get me outta here!
