Тандем мормишок

Багато хто вважає, що коли під лід починає надходити тала вода, риба оживає настільки, що її легко спокусити будь-якою мормишкою. Однак це не так. Риба хоч і починає переміщатися по водоймі, але клювання її нерідко примхливе, і спокушається вона найчастіше тільки дрібними приманками. Це стосується таких риб, як лящ, плотва, окунь, ялець, в’язь, синець, густера, та деяких інших. Але гра дрібної мормишки буває хороша тільки тоді, коли їй відповідає найтонша волосінь. Однак для лову, скажімо, великих лящів, грубезних горбачів, кілограмової плотви буває недостатньо волосіні діаметром 0,08-0,1 мм. Іноді виникає необхідність використовувати мононитку діаметром 0,12-0,15 мм. Таку волосінь може витягнути тільки велика або дуже велика мормишка. Але якщо дві невеликі мормишки прив’язати з інтервалом одну за іншу, то їх сумарна вага може бути достатньою для правильної збалансованості снасті. Існують різні комбінації тандемів:
• коли внизу стоїть велика (або середня) мормишка, а вище неї – дуже дрібна;
• коли один за одним прив’язані дві дрібні мормишки;
• коли один за одним прив’язані великі (або середні) мормишки;
• коли вгорі стоїть велика (середня) мормишка, а внизу – дрібна.
Тандем мормишок також хороший тим, що при його проведенні у будь-якої риби створюється враження, ніби один рачок (личинка) женеться за іншим, і вона інстинктивно прагне схопити приманку що «втікає». Ось чому клювання на тандем приманок бувають більш упевнені, ніж тоді, коли використовується одна приманка. До того ж дві мормишки у воді краще видно, ніж одна. Хвильові коливання від тандему також більш відчутні. З тандемом мормишок величиною з сірникову головку добре ловити рибу на мілководних ділянках водойм з незначною течією. У міру збільшення глибини лову потрібно і збільшення ваги однією з мормишок (зазвичай нижню мормишку ставлять крупніше). Навесні риба нерідко тримається на досить сильній русловій течії. При цьому вона часто вибирає середні або верхні шари, де потік слабкіше, ніж у дна. Проте риба тут може чекати корм, що виноситься вгору більш сильним потоком, особливо в місцях розташування водних перешкод, скажімо донних кам’янистих гряд. Тоді при використанні тандему, що складається з великої та дрібної мормишки, перша мормишка в основному утримує снасть на потоці (хоча і на неї трапляються клювання), а друга виступає в якості основної «робочої» приманки при проводці від дна. Додамо до цього, що знаходження риби набагато вище грунту може бути обумовлено і замутненням придонного потоку. Відстань між приманками визначається умовами лову. Якщо риба в основному знаходиться біля дна, то оптимальним буде відстань 15-20 см між приманками. Якщо риба тримається вище, можна збільшити до 50, 100 і більше сантиметрів. Насадка для тандему вибирається з урахуванням особливостей водойми. При поганому клюванні краще ловити плотву, окуня і малого ляща на личинку реп’яхової молі, яку надягають на гачки обох мормишок. Але є водойми, де успішно можна ловити тільки на «місцеву» насадку. Наприклад, гамаруса можна зібрати з зростаючих у берега водоростей. Гамарус зазвичай наживляють на обидві мормишки і здійснюють їх повільний підйом від дна, практично без коливань або з дуже рідкісними короткими посмикуваннями.