Ще є час половити карася. Годується ця риба майже завжди на самому дні, з задоволенням риючись у мулі й вишукуючи там личинки різних комах. Трапляється іноді, що карасі клюють і в товщі води, а ще рідше – з поверхні. Краще клювання карася припадає на ранкову і вечірню зорі. Якщо на початку осені трапляються дні, коли погода стоїть тиха і похмура, і якщо ще при цьому мрячить дрібний-дрібний дощик, тоді істинні карасятники, рішуче закинувши всі невідкладні справи, не вилазять з водойм, тому що в такий час карась робить виняток із правил і ловиться протягом усього світлового дня. Але в будь-яку іншу погоду, особливо якщо день обіцяє бути спекотним, вже вранці, годинах до дев’яти, клювання карася повсюдно майже припиняється. Зате після вечірньої зорі, а іноді близько опівночі ця риба часто буває активною, чим і користуються, любителі половити карася на донку з гумовим амортизатором. Карась капризно відноситься до коливань погоди. За раптового припинення його кльову можна сміливо прогнозувати швидке погіршення погоди: наступає негода або похолодання, карасі відчувають це за кілька днів вперед. У карасевому лові є одна цікава особливість. Оскільки карась любить ховатися серед заростей очерету, РДЕС і хвоща, буйно зростаючих до середини осені, то і ловити його треба там же. Для цього попередньо необхідно розчистити ділянки для лову, так звані вікна робота це досить проста і не вимагає великих зусиль. Одні використовують для розчищення прості граблі, інші ніж, а деякі орудують і серпом. Зовсім необов’язково намагатися зрізати очерет мало не під корінь, головне, щоб стебла не стирчали над поверхнею води і не заважали б виводити рибу на чистій воді.
Риболовля у вікнах набагато результативніше довгих очікувань клювання на чистій воді. При цьому важливо, щоб глибина в місці лову була не менше 1,5 м. Також результативною буває ловля карася з під ряски, яку нерідко у великій кількості прибиває вітер до кутів озера. Вірніше всього ловити на кордоні ряски і чистої води. Карася не назвеш ледачою рибою – він завжди готовий наполегливо курсувати по водоймі в пошуках корму. Але коли кормове містечко знайдено, там він уже залишиться надовго, поки не переконається, що запаси корму остаточно вичерпалися. Цією рисою його характеру і необхідно користуватися при лові, тобто карася треба принадити до певного місця на водоймі, і тоді багатий улов забезпечений. Виготовляючи підгодовування, бажано виявити, чим воліє харчуватися карась в конкретному водоймі. Від цього залежать процентні співвідношення різних компонентів, що входять до складу прикормки. Що стосується кількості прикормки, слід керуватися таким правилом: головне – не нагодувати, тим більше не перегодувати рибу, а залучити до місця майбутнього лову й утримати зграю навколо гачків. Пшеничні і житні сухарі, толокно, конопля, насіння соняшника, макуха, пшоно – ось основа карасевої прикормки. Як наповнювачі гарні сухе молоко або яєчний порошок. Сьогодні стало модним застосовувати ароматизатори – какао, ванілін, кріп, аніс, м’яту, кмин, корицю, мед (а раніше обмежувалися додаванням крапельки соняшникової олії). Та й магазини пропонують таку кількість бульбашок, флакончиків і пакетиків з ароматизаторами, що ними можна запаморочити все риб’яче царство. Використовувати можна будь-які добавки, але гранично обережно, інакше запросто віджахнете всю риб’ячу зграю далеко і надовго. Тваринні добавки – мотиль, рубаний хробак, дрібний опариш – вводяться в підгодовування безпосередньо перед ловом, на березі водойми. Воду для змішування прикормки в кулі теж бажано брати з того водоймища, де ви збираєтеся рибалити. Куля прикормки повинна мати таку щільність, щоб, ударившись об воду і опускаючись на дно, вона повільно розпадалася, залишаючи за собою цілий шлейф дрібних частинок корму і ароматний запах, залучаючи рибу прямо під поплавок вашої вудки. Тепер вам залишилося тільки приїхати на озеро зі світанком, закинути у воду прикормку і неголосно вимовити магічне заклинання: «З добрим ранком, карасі!».