З приходом весни настає один з найцікавіших сезонів рибної ловлі. Вже по останньому льоді з надходженням під лід талої води риба починає активно пересуватися по водоймі в пошуках корму, підходить до приток, заходить з замкнутих водойм в річки, а в озерах і водосховищах щільні косяки плотви, плоскирки, ляща, синця нерідко гуляють в товщі води і жадібно кидаються на відповідну приманку. Не відстають від кормової риби і хижаки. Щука окупує закорчовані місця і бровки поблизу приток, у великих водосховищах та озерах зграї судака і великого окуня супроводжують скупчення плотви, ляща, синця, густери, полюючи на дріб’язок що харчується поруч. У деяких озерах і водосховищах ці хижаки, щоб поживитися, підходять до місцям скупчення верховодки. Навесні і мирна риба, і хижак нерідко ловляться протягом усього дня, так що рибалці нудьгувати не доводиться. У березні, відпочивши після нересту, починає нишпорити по своїх мисливським стежках минь. Ловлять його вночі на жерлиці, а деякі фахівці – і на спеціальні вудки, простукуючи дно важкою блешнею з наживленим на гачок хвостиком йоржа. Дуже добутливою буває лов в невеликих розкритих річках до повені. У них заходить промитись від накопичених на тілі паразитів, а заодно і погодуватись всяка риба. На малих і середніх за величиною річках цікаво вудити під час повені. Тільки потрібно більше переміщатися по берегу і знаходити ділянки чистої води в стороні від мутного потоку. Зазвичай клювання залежить від рівня водопілля: чим вода вище, тим слабкіше клювання. Підвищення кормової активності риб спостерігається за 2-3 тижні до нересту. Знаючи, при якій температурі води кидає ікру риба того чи іншого виду, можна легко розрахувати час, коли цю рибу потрібно ловити. Під час нересту і протягом наступних півтора-двох тижнів спостерігається затишшя клювання, але потім раптом у риб багатьох видів починається справжній жор. Для рибалки головне – застати цей період, і тоді, як кажуть, справа техніки… Ну і, звичайно, завжди потрібно шукати уловисті точки, тільки тоді вам гарантований успіх.